#ЗАМЕТКИ CEO CLUB
Френсіс Фукуяма: бізнес чи держава — хто головний?
Видатний американський філософ, політичний економіст, автор книги «Кінець історії та остання людина» Френсіс Фукуяма поділився на зустрічі CEO Club світовим досвідом взаємодії держави та бізнесу, а також проанілізував українську практику у цій царині.
Про ставлення до стосунків між урядом та приватним сектором
У різних країнах діаметрально протилежно ставляться до відносин між урядом та приватними компаніями. Наприклад, у США люди надають перевагу бізнесу, а державних управлінців вважають нечистими і непорядними. Інша крайність в Італії та Франції — там діяльність уряду сприймається як благородне заняття, а роботі компаній глибоко не довіряють, вважають її джерелом нечесності та егоїзму. Ці суспільні установки дуже впливають на стосунки між державним та приватним сектором та, на жаль, не ведуть до успішної співпраці сторін.

Результатом такого ставлення є те, що у країнах півдня Європи та США у суперечках зазвичай перемагає менеджмент, адже профспілки не мають реального впливу, щоб вимагати для працівників кращих умов. Як наслідок, знижується рівень оплати праці, зростає суспільна нерівність. В Італії чи Франції зазвичай перемагають працівники, а компанії поставлені у надто жорсткі умови (наприклад, дуже складний механізм звільнення непродуктивного робітника).
Приклади ефективної взаємодії між приватним та державним сектором
Країни північної Європи (Данія, Швеція, Нідерланди, Німеччина) можна розглядати як приклад оптимальної моделі стосунків між державним та приватним сектором. Там взаємодія будується на домовленностях, в основі яких лежить довіра. Варто пам'ятати, що ці країни мали 10–15 років, щоб встановити баланс між гнучкістю ринку праці та високою заробітною платою.

Завдяки цьому Німеччині вдалося модернізувати ринок праці і саме тому в цій країні бізнес ведеться краще, ніж, наприклад, у Франції. Там страйк профспілок (у які входить менше 10% загальної кількості працівників) може паралізувати роботу цілої держави, що є непродуктивним варіантом для обох сторін.
Ключовим кроком, який має зробити Україна, є перехід від нездорових відносин між приватним та державним сектором до здорових.
Українські реалії
В Україні та Росії унікальна ситуація: стосунки ґрунтуються на високій довірі, проте лише між певним типом підприємців (олігархами) та урядом. Такі відносини нездорові, бо корумповані та непрозорі для суспільства. Різниця між ефективними стосунками, що базуються на довірі, та неефективними — у верховенстві права. Тому ключовим кроком, який має зробити Україна, є перехід від нездорових відносин між приватним та державним сектором до здорових. Вже є всі передумови для такого переходу і створення установ нового ґатунку, адже Україна лише нещодавно стала демократією. Також тут немає глибоко вкорінених профспілок, а нове покоління керівників відрізняється від олігархів своїми цінностями та стилем ведення бізнесу. Нові люди, які долучаться до двох секторів, залучення інвестицій та створення компаній з новим світоглядом — єдиний шлях до зростання та зміни існуючої парадигми.
Приклад успішної співпраці двох сторін: державні закупівлі у Великобританії
Зараз у Великобританії діє правило, яке обмежує уряд у веденні переговорів із компаніями під час процесу узгодження закупівель. Як було до введення правила? Після того, як компанію обирали і вона розуміла, що має ексклюзивну позицію, конкуренції більше немає, одразу починала виторговувати найкращі умови. У результаті відбувалися затримки у закупівлях, додаткові витрати тощо. Коли ввели нове правило, більша частина контракту мала бути узгоджена до вибору компанії. Як наслідок, транзакційні витрати зменшилися, закупівлі завершувалися швидше, і ціла сфера була підсилена державним сектором.
Про взаємозв'язок двох секторів
Бізнес та державні інституції необхідні один одному. Потрібно продумати моделі співпраці між двома секторами та розподілити відповідальність за конкретні задачі. Існує проблема: представники цих сторін живуть у різних світах і культурах, між ними немає довіри, як і немає соціальних та персональних зв'язків, які необхідні для її побудови. Саме тому довіра і є тим базисом, на якому можна буде побудувати ці відносини.
Лобіювання та групи захисту інтересів є невід'ємною частиною й ознакою демократії.
Про модель оптимального оподаткування
Оптимальної та універсальної моделі не існує. Щоб зрозуміти, що спрацює для конкретної країни, потрібно зважати на її зрілість та рівень якості життя. Якщо маємо державу з високими стандартами, то податки можуть (чи навіть мають) бути високими. Наприклад, у Данії податок становить 63,5%, але громадян влаштовує така цифра, адже соціальні послуги (медицина, освіта і т. д.) безкоштовні та мають високу якість. У США нижчі збори, проте й відповідна якість соціального забезпечення. Найгірша ситуація, коли високі податки йдуть укупі з низькою якістю послуг (як у Бразилії). Це означає, що система корумпована і люди починають хитрувати з виплатою зборів.
Як країні з неефективною політичною системою долучитися до глобального врядування?
У приватному секторі є хороші кейси глобального врядування. Наприклад, Міжнародна організація зі стандартизації (International Organization for Standardization (ISO)), а також стандарти якості продуктів харчування, міжнародні стандарти безпеки авіаліній, міжнародні санітарні норми.

Інший приклад глобального врядування на практиці: коли міжнародні організації, такі як Transparency International, заміняють локальні неефективні структури. Скажімо, у Гватемалі настільки корумпована легальна сфера, що країна аутсорсить юридичні послуги в ООН. Загалом перевагою роботи міжнародних організацій, є те, що вони встановлюють стандарти поведінки та професійної етики для локальних гравців.
Як саме представники бізнесу можуть впливати на політику?
Лобіювання та групи захисту інтересів є невід'ємною частиною й ознакою демократії. Мусить існувати орган, який є голосом бізнесу у політиці, адже як тоді можновладці знатимуть, що введені ними постанови не шкодять підприємцям? Держава повинна мати законні канали для донесення інформації та обміну думками, і в них потрібно вкладати ресурси. Звісно, цей процес буде ефективним лише за умови верховенства права і повної прозорості таких стосунків. Так це працює в ідеалі.