Економіка світу та України. Що відбувається, чого очікувати та що робити?
Віктор Галасюк, президент Української асоціації Римського клубу та доктор економічних наук, на зустрічі CEO Club обговорив з Тарасом Козаком, президентом та засновником інвестгрупи «УНІВЕР», те, що відбувається з економікою України та світу, яких наслідків очікувати та що робити, аби скористатися можливостями, що відкриваються. Ділимось найцікавішими тезами з обговорення.
НОТАТКИ СЕО CLUB
Інсайти, матеріали та новини з оточення кращих СЕО країни.
Про роботу та життя для тих, хто керує бізнесом.
Про кризу та економічні перспективи
Ми живемо в турбулентний час глобальної економічної кризи та ще не досягли її дна (хоч фондовий ринок і показує оптимістичну динаміку): індекс PMI в багатьох країнах нижчий 40, рекордні показники безробіття у США — близько 14%, МВФ прогнозує падіння економіки України в поточному році на 7,7%.

Коронавірус став тригером, але не причиною глобальної економічної кризи. До цього фондовий ринок зростав протягом рекордних 11 років. Тепер світ перейшов у іншу фазу економічного циклу. Це не перша, і звісно не остання економічна рецесія.
Переможцями із кризи вийдуть компанії з меншим борговим навантаженням, нижчими постійними витратами, більш гнучкою бізнес-моделлю та грошовим «запасом міцності». Економіки США і Китаю стануть ще сильнішими, зокрема через дуже потужну диверсифіковану промисловість. Слабші економіки закріплять свою другорядну роль на економічній арені.

З досліджень норвезького економіста Еріка Райнерта випливає, що визначальною для економічного успіху країни є її економічна спеціалізація. Країна, що спеціалізується на видах діяльності зі спадною віддачею, наприклад, на експорті необробленої сировини, приречена бути економічно слабкою.

Коли вона стає виробником і продає не сировину, а більш високотехнологічну продукцію з високою доданою вартістю — тоді вона багатіє. Види діяльності зі зростаючою віддачею — виробництво, «зелена енергетика», ІТ та ін. — несуть розвиток і добробут.
Про Україну
Немає жодного фатуму. Ми не приречені бути бідними, гречкосіями, зернотрейдерами й животіти. Маємо величезний аграрний ресурс, тож якщо додати потужну агропереробку, харчову, хімічну промисловості, то станемо «економічною суперсилою». Промисловість мультиплікує економічну ефективність сільского господарства в рази.

Економічний стрибок Сінгапуру зайняв 30 років, Південної Кореї — понад 20, Польщі — понад 15, Туреччини — більше 10. Час прискорюється. Україна, за умови системної зміни економічної політики, може зробити цей стрибок за 5–7 років.
Що Україні варто зробити, щоб покращити економічну ситуацію?
1
Створити суперстимули, преференції, умови для розвитку виробництва, скажімо, через ті ж індустріальні парки та експортно-кредитне агентство.
2
Скасувати всі преференції, дотації, механізми підтримки сировинного бізнесу в Україні. Це примітивні види діяльності, які виснажують екологію, роблять людей мігрантами, а країну — вічним боржником міжнародних фінансових інституцій.
Наприклад, тільки скасувавши ПДВ при експорті сировини, додатково отримаємо до бюджету майже 2,5 млрд доларів і зможемо не брати кредитів у МВФ. А створивши привабливі умови, щоб переробляти сировину в Україні і експортувати готову продукцію, ми з нашими унікальними людськими та аграрними ресурсами можемо стати європейським «економічним тигром».
Про втручання в економіку та опір
Колись Україна експортувала насіння і купувала олію за кордоном, потім запровадила підвищене мито на експорт соняшникового насіння (23%). Лунало дуже багато критики, але сьогодні Україна — виробник і експортер соняшникової олії №1 у світі (більше 4 млрд доларів США) та контролює 55% світового ринку цього продукту.

Або взяти ту ж заборону експорту лісу-кругляка, яка залучила мільярдні інвестиції (у тому числі європейські) у деревообробку та меблеву галузь. Супротив теж був величезний. Але такі речі можна впроваджувати поступово, із відтермінуванням — на рік-півтора, щоб інвестори встигли збудувати переробні потужності.
Це дуже непросто зробити, але політика — мистецтво компромісів. Можна скасувати відшкодування ПДВ при експорті сировини, але запровадити потужні стимули для виробництва, показати: тут ви програєте, але тут виграєте більше і довгостроково. Вигравати має і бізнес, і суспільство, і держава. Це ознака розумної економічної політики.

Звичайно, відміна відшкодування ПДВ при експорті сировини може викликати великий спротив, особливо щодо залізної руди чи агросировини. Тільки зерна ми експортуємо на 9,5 млрд доларів, а борошна — на 95 млн доларів (у 100 разів менше).
Чи захочуть ті, хто сьогодні експортує зерно, відмовитись від статус-кво, дбаючи про нову бізнес-стратегію чи про економічний розвиток країни? Це бізнес, кожен дбає про свій прибуток, зважує ризики та можливості. І роль держави в тому, щоб встановити такі «правила гри» при яких інвестиції в промисловість стають вигіднішими за сировинний бізнес. Тоді будуть гроші, перспектива і повага на міжнародній арені.

У кожній успішній європейській країні економічний розквіт відбувався тоді, коли проіндустріальна меншість захоплювала політичну владу, «відтісняючи» аграрних феодалів. Потрібен правильний момент, залізна хватка і, звісно ж, розуміння що саме робити.
Про промисловість й ІТ
Є економічна діяльність зі зростаючою віддачею, а є зі спадною. Більшість видів промисловості, ІТ, зелена енергетика належать до видів діяльності зі зростаючою віддачею; традиційна енергетика, вирощування зерна, викопування руди — види діяльності зі спадною віддачею. Якщо країна спеціалізується переважно на діяльності зі зростаючою віддачею — це хороша перспектива, якщо зі спадною — це «щурячі перегони» за бідністю.

Якщо ми хочемо розвивати хай-тек, ІТ, інтелектуально-місткі види діяльності, нам треба зосередитись на розвитку сучасних виробництв, тому що промисловість створює попит на хай-тек, ІТ-продукти та сервіси з високою доданою вартістю. Інакше ІТ-аутсорс буде експортним анклавом, де наші айтішники працюватимуть у режимі сировинного експорту. Якщо ми хочемо сталого розвитку, економіку, яка щедро годуватиме 50–60 млн людей, а не 20, то не можемо дозволити втратити промисловість.
Немає жодної заможної країни у світі, яка б розвинула сировинний агросектор і ІТ та хай-тек. Тут немає жодного протиріччя: сільське господарство, природні ресурси загалом — це дуже добре, якщо ними розпоряджатися розумно. Не треба дешево продавати сировину, якщо з неї можна зробити продукт, який коштуватиме вдесятеро дорожче й ми зможемо платити вп'ятеро вищу заробітну плату в Україні.

Це запустить ті механізми розвитку економіки, де споживач своїми грошима підштовхуватиме розвиток економіку. Але економічна політика має бути зконцентрована не лише на стороні попиту (збільшення купівельної спроможності), а й на стороні пропозиції (розвиток промисловості). Бо в іншому разі заможний споживач іде й купує іноземний товар, дотуючи економіку іншої країни.
Про екологію та сталий розвиток
Країна може регулювати рівень навантаження на екологію, зокрема через економічні стимули. Зелена енергетика «дорожча» за атомну тому, що в атомній в ціну кВт не включені екологічні, соціальні, технологічні та інші екстерналії.

Якщо порахувати їх і включити в ціну киловату: вартість закриття атомної станції, вартість ризику Чорнобиля, вартість залежності від іноземного постачальника, то, цілком ймовірно, побачимо, що зелена енергія дешевша за атомну. Ціна атомної енергії неприродно занижена і не враховує всіх її наслідків.

З тепловою енергією аналогічна історія. Держава (а не бізнес, активісти чи науковці) має встановити такі правила гри, де екологічні чинники будуть враховані в ціні.
Про вихід країни з COVID-19 та курс долара
У дослідженні для Фонду Ганса Зайделя були прописані деякі сценарії — бачення МВФ, українського бізнесу, економістів — щодо курсу долара (від 27 до 35 грн). Це цілком реалістичний діапазон. Очікується послаблення гривні. Для цього є низка підстав.

Якихось економічних чинників, які могли б призвести до катастрофічних наслідків для економіки наразі немає, як і причин для оптимізму за умови збереження застарілої сировинної моделі економіки.
Дефіцит в торговельному балансі (близько –15 млрд доларів) частково компенсували перекази заробітчан (близько 16 млрд доларів). Але це дуже неприродний компенсатор. Є небагато країн, переважно відсталих країн Африки, де перекази заробітчан перевищують 10% ВВП. На жаль, Україна потрапила до цього «клубу» економічних аутсайдерів.

Щоб спрогнозувати сценарії виходу з сьогоднішньої кризи, треба дивитися й на медичний бік питання. Буде вакцина — один сценарій. Без вакцини буде сезонність — другий сценарій. Але незалежно від короткострокової тактики стратегія для нас має бути одна — позбутись сировинної хвороби економіки. І Трамп і Байден в США зараз ставлять однакове завдання — провести інноваційну реіндустріалізацію. Те саме потрібно робити і нам, принаймні, на своєму рівні.
Про додаткову емісію грошей
Це як ліки: якщо доза правильна – це корисно, якщо завелика – це може вбити. Грошова емісія як інструмент забезпечення ресурсів – нічим не гірша за міжнародні запозичення. Важливо не тільки те, де взяти кошти — «надрукувати» чи позичити. Принципово важливо, куди їх вкласти, яка буде віддача, ефект для економіки, для суспільства, у термінах робочих місць, інвестицій, експорту, податкової бази.

Грошова емісія — це не «панацея» і не «загроза», це інструмент. Протягом кількох років ним можна користуватись в особливому режимі. У 1942–1944 рр. у США дефіцит держбюджету сягав 30%, а частка державних видатків у ВВП країни — майже 50%. Цей атиповий режим під час Другої світової війни дав змогу США зберегти «поле для економічної гри». Якщо б держава не втручалася в економіку, то Америка не була б економічним лідером.
CEO Club Ukraine
CEO Club Ukraine — закритий бізнес-клуб, що об'єднує СЕО та власників середнього та великого бізнесу для розвитку, спілкування та співробітництва.
Більше матеріалів: