Олександр Почкун — член CEO Club Ukraine, керівний партнер Baker Tilly Ukraine, першої компанії після «великої четвірки» в рейтингу аудиторських фірм України. У розмові зі своїм одноклубником, керівним партнером Ward Howell Україна Ігорем Кабузенком, Олександр згадав, як розпочинався його підприємницький шлях, розповів про стратегію «першого після гігантів», наслідки впровадження таких технологій, як блокчейн і Big Data, і філософію лідерства через довіру.
Я створив компанію разом з партнерами в 1999 році, можна сказати, як результат конфлікту з попереднім роботодавцем. Рішення піти з фірми було складним: важко покинути стабільність і вирушити в невідомість.
Але енергія гніву та бажання створити щось краще виявилися чудовими мотиваторами при будівництві свого бізнесу. Через кілька місяців у нас розпочалися перші проєкти. Правда, успіх прийшов не відразу.
Ще на старті нашого проєкту ми хотіли стати частиною міжнародної компанії. Бренд Baker Tilly з'явився на шостому році роботи. Тоді у нас була гарна локальна компанія зі штатом приблизно 50 осіб.
Лондонський офіс Baker Tilly звернувся до нас з пропозицією вести проєкт: компанія «Укрпродукт» планувала розмістити акції на майданчику Лондонської фондової біржі. Для нас це був проєкт неймовірного масштабу, і ми встановили величезну на той час комісію розміром 25 000 доларів. Після успішного завершення нас затвердили як мембера Baker Tilly з представництвом в Україні.
Бути компанією, яка сприймається як компанія «великої четвірки», — це частина нашої стратегії. У 2009 році ми сформулювали її двома цифрами — «4+1» — і досягли цієї позиції ще у 2011 році.
Для нас показником успіху не є дохід: тут важко наздогнати четвірку. Наше завдання полягає в емоційному сприйнятті ринку — ми повинні бути кращими, ніж вони.
Я формулюю рух компанії такими словами: найбільший — не завжди означає найкращий. Твій клієнт розуміє, що бренд, під яким ти працюєш, не найсильніший, але те, що ти можеш йому дати, — це набагато краще, ніж бренд. Його значення певною мірою нівелюється цінністю твоєї роботи.
Я не аудитор за сутністю і давно не веду engagement, тому що можу захоплюватися. Цю частину бізнесу я віддав іншим людям. Люблю створювати нове, мені важко і нудно працювати в межах незмінних систем.
У нас чудова партнерська команда: є люди, які рухають аудиторський бізнес, моя робота — розвиток бренду, який вимагає більше підприємницького підходу. Певною мірою я виконую роль магніту для нових клієнтів: вони бачать в мені радника, з яким комфортно спілкуватися.
Бути компанією, яка сприймається як компанія «великої четвірки» — це частина нашої стратегії. У 2009 році ми сформулювали її двома цифрами — «4+1» — і досягли цієї позиції ще в 2011 році.
Я довіряю людям і намагаюся давати їм максимальну свободу. Вважаю, що існують два типи людей: ті, які дають кредит довіри, і ті, у яких довіру потрібно заслужити. Я належу до першого типу. Це дозволяє бути швидшим, приймати інтуїтивні рішення. Якщо рішення знаходиться в межах критичних факторів, то я не буду глибоко аналізувати, а продовжуватиму рух.
Зміни на ринку я сприймаю як можливості. Ніщо не зникає безслідно. Професія аудитора виникла дуже давно, коли суспільству потрібен був посередник, який би сказав: так треба, а так не треба.
Зараз ми живемо в епоху Big Data і навчилися самостійно обробляти дані. Роль посередника втрачає свою цінність. Але люди з нашої професії мають величезний багаж знань і велику енергію. З'являється запитання: «Куди її направити»?
Ми бачимо ситуацію з різних точок зору. Накопичені знання обов'язково будуть корисними. Аудиторський світ рухається в зону консалтингу, IT. Конкуренція — це чудово, це завжди можливість для тих, хто володіє знаннями. Фактично, ми можемо конкурувати в багатьох напрямках, трансформувати свій бізнес в щось нове або чекати, поки нас знищать.
По суті, блокчейн нівелює потребу в аудиторі, оскільки є події, які зафіксовані, їх можна відповідно порівняти зі стандартами без посередника. Це те, чим зазвичай займається аудитор. Але напрямки змінюються, і професії зникають.
Коли читаєш бізнес-літературу, виникає образ лідера, який веде за собою людей, готових реалізовувати створені ним ідеї. Я не такий. Для мене лідер — це той, хто відкриває можливості для людей і не намагається забрати у них частину досягнутого успіху.
Якщо мені потрібно досягти чогось всередині колективу, серед партнерів, я просто висловлюю свою думку і її підхоплює той, хто готовий її розвивати. Я можу це довірити людям, з якими працюю. І я ні в якому разі не претендую на майбутній успіх. Роль лідера — у мотивації людей на справжні вчинки.
Декілька років тому у мене було бажання працювати в державному секторі і спробувати змінити систему. Зараз важко повірити, що вдалося б щось здійснити.
Що варто там зробити? По-перше, відокремити репресивну машину від бізнесу. Прокуратура, МВС, СБУ повинні займатися криміналітетом та безпекою країни. Економічні злочини повинні бути відокремлені, щоб обмежити доступ влади до бізнесу в будь-якому форматі.
По-друге, більше економічної свободи. У нас є багато регуляторних обмежень (заборона на вільний рух капіталів, валютне регулювання), які є більш шкідливими, ніж високе податкове навантаження. Ці питання витікають з минулого століття, коли папір був важливіший, ніж реальні події.
Держава — це оболонка, яка повинна дозволити розвиватися території і суспільству. У нас же вона намагається постійно приймати рішення за людей, тим самим відкладаючи терміни дорослішання суспільства.
Основні проблеми існують на двох рівнях: це так звана соціальна охорона, до якої входить освіта і медицина — великий корупційний блок із великими грошима; і силовий блок, для якого бізнес є джерелом збагачення. Ці дві сфери потрібно змінювати, оскільки суспільство перебуває в полоні ілюзій, а люди при владі на цьому заробляють.
На практиці, блокчейн нівелює потребу в аудиторі, оскільки є події, які зафіксовані, їх можна відповідно порівняти зі стандартами без посередника.
Я багато в чому вчусь від людей. Мені подобається спілкуватися з тими, хто знає набагато більше, ніж я.
Мої вчителі — це мої клієнти. Під час спілкування з ними я отримую великий обсяг знань, незалежно від того: слухаю я чи вони. Я вчусь у своїх дітей: подивившись на свого 22-річного сина, на його амбіції та цілі, я повністю переробляю систему підбору персоналу в компанії. Серед книг я віддаю перевагу історичним, у них я бачу багато паралелей і досвіду. Я подорожую багато. Це для мене джерело знань і бенчмарків.
Основні бізнес-уроки, які я здобув впродовж своєї кар'єри:
1. Не можна боятися втратити те, чого досягли, — це найбільше обмеження у розвитку.
2. Не варто намагатися відновити втрачену довіру — це втрата часу.
3. На чужих помилках нічому не навчишся.
4. Треба надавати людям максимум свободи і стримувати бажання їм допомогти.
5. Справі, якою ти займаєшся, не можна віддаватися цілком. Треба розвиватися в декількох напрямках.