Навіщо бізнесмену Ironman
Тарас Козак, член клубу, засновник і президент інвестиційної групи УНІВЕР, пробіг декілька марафонів, переплив через Босфор, а зараз готується до Ironman. Спеціально для CEO Club він розповів про те, навіщо бізнесменові займатися бігом на довгі дистанції та випробовувати себе, чим схожі спорт і бізнес, а також чи допомагає фізична витривалість будувати довгострокові проекти.
Як ви почали займатися бігом на довгі дистанції?
Ще під час навчання в університеті я займався фізичними вправами, щоб на канікулах ходити у серйозні гірські походи. В той період я бігав двічі на тиждень, по 3–5 кілометрів. Після закінчення навчання почав працювати, будувати кар'єру та сім'ю, надовго закинув регулярні спортивні вправи. Лише у 42 роки, вперше після великої перерви, я пробіг 3 кілометри. Було дуже довго, важко та боляче. «Ватні» ноги, серце вискакує з грудей, не вистачало «дихалки», в голові крутилося: «Навіщо тобі ці муки?»
Але я продовжив бігати, інколи збільшуючи дистанцію та покращуючи свої результати. Ці тренування були досить несистемними аж до 2015 року. Тоді я вперше в дорослому віці отримав змагальний досвід. Це був нічний забіг Києвом на відстань 5 і 10 кілометрів. Мені було доволі складно добігти до фінішу п'ятикілометрової дистанції. До того ж мене постійно обганяли люди, які виглядали не дуже спортивно.
Коли я фінішував свої 5 кілометрів, побачив, що велика частина учасників побігла ще на одне коло — 10 кілометрів. Мені здавалося, що вони якісь суперлюди, і тоді я вирішив почати займатися систематично. Десь за півроку я вже пробіг цілу «десятку» на доріжці. Для мене це був шок. Буквально «злізши» з бігової доріжки, хвилин двадцять сидів, приходячи до тями.
В наступні рази «десятка» мені вже давалася легше. Восени 2016 року я вперше записався на традиційний київський Wizz Air Marathon, але не на повний марафон, а на «половинку» — 21,1 кілометр. Я реально боявся: коли береш участь у півмарафоні або довших дистанціях, треба обов'язково мати довідку від лікаря. Є випадки, коли люди помирають на таких дистанціях. Пройшов серйозне обстеження організму. Лікарі нічого критичного не знайшли, допустили до змагання.
Погода була жахлива: холодно, мокро й вітряно. Я не мав досвіду участі в подібних заходах і одягнувся середньо. На старті я змерз. Потім мені стало дуже спекотно. Коли перший раз біжиш, то мало розумієш, ні з ким поспілкуватися, — знання були на рівні нуля. Але я все-таки пробіг цей напівмарафон за 1 годину 58 хвилин і 58 секунд. Навіть досяг усіх своїх поставлених цілей. Їх було три: перша — добігти до фінішу, друга — не переходити на крок і третя — вкластися у дві години.
Після півмарафону я зрозумів, що хочу рухатися в цьому напрямку і далі. Я вирішив покращити техніку та результати. Тоді ж записався у спортивний клуб Live.Love. Туди я пішов одночасно і на бігові заняття, і на плавання.
Крім додаткової мотивації та покращення техніки група дає ще й можливість спілкування з людьми з абсолютно різних сфер і професій. Адже за що ми любимо CEO Club? Ми всі бізнесмени, що розділяють однакові цінності, але всі з різних сфер. Наше спілкування збагачує кожного з нас.
Ви пробігли марафон? Які ще у вас здобутки?
Мій перший марафон був у Відні в квітні 2017 року. Мені теж було трошки страшно його бігти, але у той же час я відчував ейфорію. Дуже непросто передати словами відчуття старту, коли ти стоїш у стартовому коридорі разом із сотнями та тисячами людей. Це просто унікальний досвід.
Одночасно з бігом я займався плаванням. Влітку 2017 року ми в парі з Сонею Кошкіною перепливли Босфор. Це теж знакова подія: ти вплав перетинаєш широчезну протоку між двома континентами — Азією та Європою. Заради цього один раз на рік на три години зупиняють весь рух кораблів по Босфору.
Коли тебе запитують: «Що ти зробив у житті?» — про що розказати? Робота, сім'я, діти, будинок, собака... У всіх те саме. А переплисти Босфор — це твоя особливість, те, що можна розказати онукам. Це і твоя самооцінка та твоє персональне досягнення. На виході з води усіх фінішерів вітають: «Ти — трансконтинентальний плавець!»
Так, згодом, у мене з'явився ще один особистий непересічний проект — пройти Ironman. Це майже 4 кілометри вплав, одразу ж 180 кілометрів їзди на велосипеді, і потім, без перерви, біг на відстань 42,2 кілометри. На це все дається не більше 17 годин.
Від марафону до Ironman — нешвидкий шлях. Це мінімум два роки. Я сподіваюся, що стану «залізною людиною» у 50 років, зроблю собі такий подарунок на ювілей.
Ironman — це взагалі так складно, важко та «за гранню можливого», що дуже мене мотивує. Така мотивація, напевно, є і в бізнесі: побудувати найкращу компанію, корисний бізнес, який створює додану вартість і задовольняє ті потреби клієнта, про які він ще недавно не задумувався.
У спорті я ніколи не змагаюся з кимось. У мене суперник один — це я вчорашній. Я сьогоднішній хочу бути сильнішим, ніж я вчорашній. Навіть не дивлячись на те, що я стаю старшим. Але поки мені вдається покращувати результати. Це теж мотивація: зараз мені 48 років, але я біжу швидше, ніж рік тому. І значно швидше, ніж 10 років тому.
У спорті та бізнесі ти сам себе мотивуєш. Можна зупинитися у бізнесі, заробивши певну кількість грошей, якої тобі вистачає. Та більшість бізнесменів продовжують заробляти гроші все більше й більше. Вони не зупиняються, бо з певного моменту йдеться вже не про гроші.
Ви думаєте про щось під час бігу? Вирішуєте бізнес-задачі?
Коли кажуть, що біг — це нудно, помиляються. Біг — це стільки думок, емоцій, різних розмов із самим собою... Це можуть бути філософські думки, математичні задачі — думка летить куди завгодно.
У бізнесменів рідко видається час, аби просто сісти та подумати над конкретним проектом чи бізнесом. Постійно відволікають дзвінки, поточні задачі тощо. Коли біжиш один, то часто поринаєш у свій бізнес-проект, починаєш його обдумувати з різних боків. Звісно, ти не можеш нічого записати, хоча деякі мої колеги бігають з диктофоном.
Під час бігу мозок напружений. Він мобілізується і реагує на те, що відбувається з тілом. Це можливості організму, які в інших станах не так просто відкрити. Тому бігунів стає все більше. Люди поступово починають розуміти те, що раніше не було відомо. У цьому процесі найскладніше — це взути кросівки і вибігти з дому.
Що підготовка до Ironman може дати бізнесмену?
Якщо підготовка до марафону — це складно, то підготовка до Ironman — це надскладно. Для того, щоб нормально пройти цю дистанцію, потрібно тренуватися мінімум 15 годин на тиждень, а для хорошого результату — 20 годин. Це більше трьох годин кожен день. Тож треба встигати тренуватися, відновлюватися, ще й займатися справами, роботою, сім'єю тощо, — це потребує організованості та чіткого планування графіку.
Спорт дуже організовує людину. Коли ти займаєшся спортом, надзвичайно важливо… добре висипатися! Якщо ти не виспався, то тренери можуть не допустити тебе до тренування. Завжди можна знайти причину не лягти вчасно. Але ти розумієш, що якщо не зробиш цього, то завтра будеш неефективний. А здоровий сон приводить до порядку й інший розклад. Тому без спорту я би встигав менше.
Чи схожі спорт і бізнес?
У спорті та бізнесі ти сам себе мотивуєш. Можна зупинитися у бізнесі, заробивши певну кількість грошей, якої тобі вистачає. Та більшість бізнесменів продовжують заробляти гроші все більше й більше. Вони не зупиняються, бо з певного моменту йдеться вже не про гроші.
Так і спорт. Це не про те, щоб стати першим. Наприклад, у моєму віці це неможливо. Але мене мотивує сходження на нові вершини. Навіть не сама вершина, а весь процес підготовки. Бо під час нього ти стаєш ефективнішим і сильнішим.
Дечим спорт кращий за бізнес. У бізнесі дуже складно зафіксувати досягнення. Ти можеш їх вигадати. Але, наприклад, ти не можеш точно порахувати суму своїх грошей — вони ж весь час у роботі. Так само і з клієнтами: хтось прийшов, хтось пішов. Відкрив певну кількість точок: не всі вони прибуткові. Всі ці показники в бізнесі важливі, але вони змінні.
У бігу все чітко: є фініш. У цей момент ти досягаєш мети, наприклад, стаєш марафонцем. Чи, навпаки, не досягаєш мети, і тоді починається аналіз помилок. Результат на таблі: години, хвилини, секунди. Можеш ставити нову чітку задачу. А якщо я зміг пробігти марафон, а ще три роки тому не вмів бігати, то які можуть бути перешкоди в реальному житті?
Ця витривалість, яку ви отримуєте, вона допомагає в бізнесі? Ви стаєте бізнесменом довгої дистанції?
В Україні всі намагаються швидко заробити гроші. Більшість підприємців через регулярні кризи та проблеми не будують бізнес надовго. А надовго — це інвестиції у бренд, команду, продукти. Здебільшого таким можна назвати лише іноземний бізнес.
Довгострокові проекти схожі на важкі змагання. Вони вимагають до себе певного ставлення та планування. Для довгої дистанції потрібна репутація. Наразі вона мало важить в Україні. Наразі більше цінують гроші. На заході людей із поганою репутацією не пускають у хороше товариство. У нас можна купити участь практично будь-де. Одне з небагатьох виключень — це CEO Club, тому що сюди не беруть за гроші. Але спільнот із такими принципами дуже мало.
Як біг розширює рамки?
Плюс бігових клубів у тому, що ти спілкуєшся з людьми з різних сфер, які не мають стосунку до бізнесу. Це люди зовсім з іншого світу: художники, інженери, телеведучі, вчителі тощо. Навіть ведучи розмови про бізнес, ти дізнаєшся багато цікавого: наприклад, як він сприймається поза колом підприємців. Люди можуть бачити зрозумілі для мене речі зовсім по-іншому.
Не можна сказати, що біг дає можливість покращити бізнес чи підвищити продажі. Я не бігаю для того, щоб заманювати клієнтів. Хоча ми говоримо, наприклад, про цінні папери, і люди реагують. Зокрема, вони дають інформацію, яку було б складно отримати від фокус-груп. Цей фідбек пізніше дає можливість розставити правильні акценти для потенційних клієнтів.
Ваш приклад драйвить підлеглих?
Вони всі дивуються, бо у мене вже непересічні результати. Хоча марафон може пробігти кожна людина, але не багато хто це зробив.
Мій приклад мотивує дуже багатьох, не тільки підлеглих. Коли я зробив допис про те, що проплив Босфор, то до мене потім підходило багато людей, які казали: «Твій приклад надихнув нас записатися на Босфор». Мені приємно це чути. До того ж ще є багато тих, хто почав вести спортивний стиль життя, і я радий, що надихнув їх.